Готичний стиль
Важко знайти підходящі слова, щоб описати враження від готичного собору. Вони високі й тягнуться до неба нескінченними стрілами веж і башточок, вимпергов, фіалів, загострених арок. Але більше вражає не стільки висота, скільки багатство аспектів, що відкриваються, коли обходиш навкруги собору. Готичні собори не тільки високі, але й також дуже протяжні: наприклад Шартрский має в довжину 130 метрів, а довжина трансепта - 64 метра, і щоб обійти довкола нього потрібно пройти щонайменше полкилометра. І з кожної крапки собор смотрится по-новому. На відміну від романської церкви з її чіткими, легко доступними для огляду формами, готичний собор неозорий, часто асиметричний і навіть неоднорідний у своїх частинах: кожний з його фасадів зі своїм порталом індивідуальний. Стіни не відчуваються, їх як би й немає. Арки, галереї, вежі, якісь площадки з аркадами, величезні вікна, усе далі й далі - нескінченно складна, ажурна гра ажурних форм. І все це простір населений - собор і усередині й зовні населений масою скульптур (у Шартрском соборі біля десяти тисяч одних статуй) . Вони займають не тільки портали й галереї, але їх можна знайти також і на покрівлі, карнизах, під склепіннями капел, на кручених сходах, виникають на ринвах, на консолях. Словом, готичний собор - це цілий мир. Він і дійсно увібрав у себе мир середньовічного міста. Якщо навіть зараз, у сучасному Парижі, собор Паризької Богоматері панує над містом, і перед ним мерхне архітектура барокко, ампіру, класицизму, то можна представити, як ще більш переконливо він виглядав тоді, у тім Парижі, серед кривих вуличок і маленьких двориків по берегах Сени.
Тоді собор був чимсь більшим, ніж просто місцем церковної служби. Разом з ратуш, це був центр всього громадського життя міста. Якщо ратуша була центром ділової діяльності, то в соборі, крім богослужіння відбувалися театральні подання, читалися університетські лекції, іноді засідав парламент і навіть полягали дрібні торговельні договори. Багато міських соборів були так великі, що все населення міста не могло його заповнити. Біля собору, як правило, розташовувалися торговельні ряди.
Потреби міського життя спонукали перетворити замкнутий товстостінний, кріпака типу романський собор от у такий просторовий, відкритий зовні. Але для цього треба було змінити саму конструкцію. А слідом за конструкцією відбулася й зміна архітектурного стилю.
Поворот до готики почався з архітектури, і лише потім став поширюватися на скульптуру й живопис. Архітектура незмінно залишалася основою середньовічного синтезу мистецтв. Якщо порівнювати типові спорудження романського стилю й готики, то здається, що вони протилежні. Одні - представники масивності, інших - легкості. Але якщо взяти спорудження перехідного періоду, те видно, що готика бере свій початок з романських корінь.
Почалося все це з найпростішої клітки, з осередку, покритої склепінням, травеи. Вони були квадратними, і це ставило певну межу по розширенню головного нефа. Храм при такій системі перекриттів не міг бути досить просторим усередині - він залишався вузьким і темним. Думка зодчих іде до того, щоб розширити й полегшити систему склепінь. Суцільні склепіння заміняються реберними перекриттями - системою несучих арок. Вся легкість, вся казковість готичної будови має раціональну основу: вона випливає з каркасної системи будівлі. Середньовічні зодчі з геніальною інтуїцією застосували тут закон паралелограма сил. Виходячи із цього, стіна в соборі нічого не несе, і, отже, її нема чого робити суцільний і глухою. Так з'являються наскрізні галереї, аркади, величезні вікна. Галереї використаються для установки статуй, а вікна - для монументального живопису з кольорових стекол. Середньовічні художники жагуче любили чисті, яскраві, звучні фарби. Це позначилося й у вітражах, і в мініатюрах, і в розфарбуванні скульптур. Ці собори не зовні, ні усередині не здаються гнітючими. Вони з'являються скоріше як втілення діяльного життя середньовічного міста. Вони розраховані на багатолюддя, щоб навколо кипіло життя. Усередині собор просторий, трансепт майже зливається з поздовжнім простором. Таким чином, усувається різка границя між кліром і відвідувачами. "Святилище" перестає бути чимсь недоступним і таємним. Гробниці містяться прямо в храмі, а не в темній підземній крипті, як у романських церквах. Стиль готики драматичний, але не похмурий і не сумовитий.
Що ж являли собою середньовічні міста? Основна маса міського населення являла собою самі заколотні, самі вільні шари суспільства. Ремісники вже не були чиїмись слугами, вони поєднувалися в самостійні союзи, цехи.
У багатьох містах виникли університети.
Собори й ратуші зводилися за замовленням міських комун. Будувалися й добудовувалися вони довго - десятиліттями, а те й століттями. Все образотворче оздоблення готичних соборів, включаючи статуї, рельєфи, вітражі й вівтарний живопис, все це мислилося як своєрідна енциклопедія середньовічних знань - звичайно підлеглих богослов'ю. Причому в кожному соборі простежувалася своя тема. Приміром, Паризький - присвячувався богоматері, і всьому, що з ним зв'язане; Амьенский - виражав ідею месіанізму: на його фасаді фігури пророків.
Але задуми цих образотворчих богословських енциклопедій були, загалом, настільки розпливчасті й алегорії настільки умовні, що під їхнім покровом знаходили собі місце найрізноманітніші сюжети й мотиви, у тому числі й дуже далекі від церковної концепції світобудови.
Під руками середньовічних камнетесов мертвий камінь оживає й розцвітає тисячами суцвіть. Важко знайти в історії більше органічні форми синтезу мистецтва, що виникають на цій основі.
У більшості готичних соборів скульптурне оздоблення переважала над живописом, якщо не вважати вітражі: це знов-таки визначалося характером архітектури, зробивши стіни ажурними й тому - невідповідними для фресок. Готичний живопис розвивався не у формі стінного розпису, а головним чином у мініатюрах рукописів і в розписах стулок вівтарів. Живопис вівтарів більше розвивалася в тих країнах, де готична архітектура, по тимі або інших причинах зберігала відносну масивність і гладь стін. Чудовим вівтарним живописом володіла, приміром, середньовічна Чехія.
У більшості європейських країн, що лежать до півночі від Італії, готичний стиль панував довго. XV століття в північних країнах можна вважати або позднеготическим або проторенессансным. Великої різниці ні, тому що Відродження, при всім своєму безумовному новаторстві, було закономірною стадією середньовічної культури, у яку та переростала органічно.
Цікаво почитати:
- Готичний стиль
- Класичне вираження
- Барочна архітектура Львова
- Собор Троицкого монастиря в Чернігові
- Миколаївський собор у Ніжині
Деякі цікаві матеріали по тематиці будівництво: