У парках столиці Британії цим летом можна буде побачити пересувну арт-площадку, що має надувний павільйон. Створили Portavilion, так називається незвичайна конструкція, у німецькому архітектурному бюро Raumlabor-Berlin. Зовні об'єкт нагадує мильна булька, його можна надути й здути на будь-якій площадці: і в лісовій хащі й навіть під мостом. Павільйон має властивість приймати форму навколишнього його простору. Цей міхур можна буде побачити на заходах у рамках Лондонського фестивалю архітектури, виставках Королівського суспільства мистецтв і перфомансах художників сучасності.
Одним з найважливіших змін в інтер'єрі житла став звичай, що поширився в Північному Китаю, споруджувати опалювальну лежанку - як, характерну для сучасного традиційного северокитайского житла. Древнім китайцям опалювальні пристосування типу кана були невідомі. На кане всі члени родини проводять значну частину часу - сплять, їдять, працюють і відпочивають. На ньому підсушують отсыревшею борошно, крупу, зерно й т.д. Кан застеляється циновками, сплетеними з очерету. Іноді весь кан застеляють однією великою повстяною підстилкою, що стелять прямо на глиняну штукатурку кана. Хоча застосування кана й стало згодом невід'ємною рисою побуту північних китайців, до корінних змін у китайському інтер'єрі привело появу інших предметів домашньої обстановки, раніше зовсім не властивих китайському житлу, - стола ні високих ніжках і стільців. Аж до перших століть нашої ери вся сукупність навичок побутового поводження древніх китайців була пов'язана з використанням підлоги як основного рівня житлового простору. Манера сидіти на циновці, постеленной прямо на підлозі або на низенькому тапчані, спричинялася повну відсутність меблів, що скільки-небудь значно піднімалася над поверхнею підлоги: їли древні китайці на невисоких столиках, домашні речі зберігали в скринях або плетених кошиках і т.д. В III-VI століттях у древніх китайців поширився звичай користуватися розкладними сидіннями, на яких сиділи, не підігнувши під себе ноги, а звісивши їх униз. Однак у цей час такого роду сидіння ще не стали постійними компонентами інтер'єра: ними користувалися або поза будинком, або в сугубо неофіційній обстановці, складаючи й забираючи їх після вживання. Поширення звичаю сидіти в житловому приміщенні на стільцях спричинило зміни в інших предметах домашньої обстановки. Це торкнулося, насамперед, стола: починаючи з X-XI століть у вживання входять столи на ніжках. Читати далі...
Житло - це область культури, що формувалася протягом тривалого часу. На розвиток житла вплинули різноманітні фактори. "Не знаючи, у яких будинках жили люди в певну історичну епоху, не можна скласти досить яскравого й конкретного подання про саму цю епоху" . Знання житла допомагає рішенню багатьох проблем етногенезу, господарства, сімейного й суспільного побуту, вірувань, мистецтва. Однієї з найбільш древніх форм житла є щит, або заслін, яким первісна людина, зупиняючись у пошуках їжі в якому-небудь місці на короткий час, захищали своє багаття від вітру й дощу. Зверху завжди залишався отвір для виходу диму. Пізніше, в умовах помірний, жаркий і теплий пояси людин став вибирати для житла природні печери в скелях, що підходять для життя. Із древніх китайських джерел відомо, що існували дві первісних форми житла: гнізда й печери. Письмові джерела дають можливість представити, як створювалися гніздові житла - головна форма житла в умовах жаркого пояса. За допомогою кам'яних сокир люди робили на дереві розвилку - опору для гнізда - і встеляли її листами й травою. Зверху влаштовували густий полог з гілок і листів, що захищали від дощу й вітру. Спочатку влаштовували навіс на одному великому дереві, потім стали поєднувати кілька невеликих сусідніх дерев і між ними робили гніздове житло. Поступово люди навчилися зрубувати дерева й на підходящому для житла місці будувати гніздові житла з оброблених людиною стовбурів, Такі гнізда часто споруджувалися по берегах сирих і топких боліт, при цьому використався метод забивання, між стовпами влаштовувалася житлова кімната. Читати далі...
